У разі неможливості здійснення обслуговування, пов’язаного з доглядом, визначеним законодавством категоріям осіб відшкодовуються витрати, пов'язані з таким доглядом. Рішення про відшкодування витрат приймають районні (міські) відділи соціального захисту населення. Розмір відшкодування становить до 25 відсотків посадового окладу соціального працівника. Конкретні розміри відшкодування витрат встановлюються з урахуванням стану здоров'я особи, яка потребує догляду, обсягу соціального обслуговування та умов проживання (міська або сільська місцевість, наявність або відсутність комунально-побутових зручностей, транспортної мережі та ін.). Виплата призначається на термін від 1 до 6 місяців і провадиться щомісячно органами соціального захисту населення за місцем проживання особи, яка потребує догляду.

п.21 ч.1 ст.12; п.25 ч.1 ст.13; п.20 ч.1 ст.14; п.22 ч.1 ст.15; ч.3 ст. 16-1, Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

- учасники бойових дій; 

- особи з інвалідністю внаслідок війни; 

- учасники війни; 

- особи, на яких поширюється дія Закону; 

- постраждалі учасники Революції Гідності.

- заява; 

- висновок медичного закладу за місцем проживання про наявність медичних показань чи протипоказань (їх характер і тривалість) для влаштування до стаціонарного закладу відповідного профілю та взяття на обслуговування службами соціального захисту населення вдома.

До районних (міських) відділів соціального захисту населення.

Рішення про відшкодування таких витрат приймається у 15-денний термін з дня подання заінтересованою особою заяви з усіма необхідними документами.

У разі відмови такої особи у влаштуванні до закладів соціального захисту населення чи обслуговуванні службами соціального захисту населення вдома.

Відмову у відшкодуванні витрат, пов'язаних з доглядом, можливо оскаржити до суду.